ВІКЕНТІЙ ХВОЙКА – ПЕРШОВІДКРИВАЧ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

21 лютого 2021 р. виповнюється 171 рік від дня народження Вікентія В’ячеславовича Хвойки (1850-1914) – всесвітньо відомого  археолога-вченого та музеєзнавця.

Його ім’я впевнено можна відносити до піонерів і фундаторів української археології. Він збагатив археологічну науку України відкриттями цілої низки нових давніх культур. Йому ж належить першість відкриття  культури прадавніх землеробів мідно-камя’ної доби. Від назви с. Трипілля на Київщині, поблизу якого, дослідник у 1896-1897 рр. провів розкопки решток поселень цих племен, вона отримала назву – трипільська. 

Народився Вікентій В’ячеславович Хвойка 21 (8 за старим стилем) лютого 1850 р. у с. Семені в Північній Чехії. Початкову освіту здобув у місцевій народній школі, потім навчався у комерційному училищі. У 1876 р. переїхав до Києва, де сформувався як талановитий дослідник та проявив себе успішним археологом.

У 1893 р. він зробив сенсаційне відкриття, віднайшовши поселення первісних людей – Кирилівську стоянку мисливців на мамонтів. Це була величезна подія в археології та житті тогочасного Києва, яка вперше засвідчила існування людини кам’яного віку на території Наддніпрянщини. 

Одночасно, на сусідній садибі вчений знаходить фрагменти битого посуду із загадковими орнаментами, а також рештки давніх жител. Дослідник зацікавився незвичними знахідками і продовжив пошуки подібних поселень на Дніпровських пагорбах. Невтомні пошуки на Київщині, зокрема, поблизу сіл Трипілля, Верем’я, Халеп’я, Ржищева та ін., увінчалися успіхом. Свої перші висновки про відкриття культури давніх землеробів В. Хвойка виголосив у доповіді на ХІ Археологічному з’їзді, що відбувся у Києві 1899 р. 

За час наукової кар’єри Вікентій Хвойка був дійсним членом 11 наукових товариств: Імператорського Московського археологічного, Імператорського Одеського історії та старожитностей, Київського охорони пам’яток старовини та мистецтва та ін., членом-співробітником Російського археологічного інституту у Константинополі. Вчений багато часу та сил присвятив музейній справі. Він відіграв велику роль у заснуванні і створенні Київського міського музею старожитностей та мистецтв. Створена ним експозиція археологічного відділу була побудована за хронологічним принципом і вважалася  однією із найбагатших у Європі. З часу відкриття музею у 1904 р. він був головним хранителем археологічного відділу і працював на цій посаді до кінця свого життя. 

Науковий доробок Вікентія Хвойки складає ряд монографій та статей, присвячених вивченню відкритих ним трипільської, зарубинецької, черняхівської культур, пам’яток доби каменю, бронзи, раннього залізного віку та Київської Русі. На особливу увагу серед наукової спадщини вченого-археолога, заслуговує здобута ним під час розкопок колекція керамічних виробів трипільців-землеробів. Сьогодні вона здебільшого зберігається у музейній збірці Національного музею історії України в Києві. 

Частина унікальної наукової спадщини В. Хвойки зберігається і в музейному зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Зокрема, у Музеї трипільської культури демонструється оригінальний малюнок, створений дослідником за мотивами орнаментів на трипільських старожитностях, та раритетна колекція керамічних виробів із його розкопок.