#цей_день_у_воєнній_історії_світу

12 лютого 1429 р., в ході заключного етапу Сторічної війни (1337-1453 рр.), відбулася битва під Рувре, більше відома як «битва оселедців».

Фінальний етап Столітньої війни (1429-53) почався із облоги англійцями Орлеана. Незважаючи на перемоги під Азенкуром (25.10.1415; https://www.facebook.com/armshistorymuseum/posts/1357495014595461) та Краваном (31.07.1423; https://www.facebook.com/armshistorymuseum/posts/1286156915062605) англійцям не вдавалося остаточно здолати спротив французів. Останнім оплотом лідера опору дофіна Карла у Північній Франції було місто Орлеан. Місто, що розташовувалося на важливій водній артерії, річці Луарі, мало важливе стратегічне значення. В разі захоплення Орлеану англійцям відкривався б шлях на південь, де у французів вже не було сильних фортець.

На початку лютого 1429 р., з Парижа, який був зайнятий англійцями і їх союзниками бургундцями, для війська, що вело облогу Орлеану був направлений обоз із провізією (в основному засолений оселедець – наближався Великий пост) та боєприпасами.

Командувачем бойовою охороною обозу був сер Джон Фастольф (прототип шекспірівського Фальстафа), а сам обоз складався з 300 возів. Бойова охорона складалася з близько 1000 кінних лучників і певної кількості обозної челяді та паризької міліції. 11 лютого загін прибув в маленьке село Рувре (в 45 км на північ від Орлеана) в п’яти милях на північ від Жанвіля, де зупинився на ночівлю. Наступного ранку ледь загін продовжив шлях, як з південного заходу з'явилися кінні роз'їзди – це був авангард французької армії.

Французи дізналися, що до англійців йде обоз і вирішили перехопити його. Французьким загоном (3-4 тис. бійців та невідома кількість легкої артилерії) командував Карл де Бурбон, граф де Клермон. Французам допомагали до 400 шотландців, на чолі з сером Джоном Стюартом.

Досвідчений воєначальник Фастольф швидко оцінив масштаб загрози і зробив досить нестандартний крок: зупинив обоз у відкритій місцевості на дорозі в Жанвіль за милю на південь від Рувре. Він розумів, що його повільний обоз, що розтягнувся дорогою на три милі має невеликі шанси на успішну оборону проти більш чисельного противника. Англійський воєначальник негайно наказав збудувати з возів укріплений табір – вагенбург з двома виходами, які захищалися лучниками.

Побачивши укріплений табір, а не обоз на марші, Клермон, що логічно, відмовився від кавалерійської атаки, і вирішив застосувати артилерію. Англійці, у яких не було гармат були змушені «залишатися на місці і терпіти» в обстановці неухильного зростання втрат. Багато з возів були розбиті гарматними ядрами, і оселедець вивалився з бочок на землю, що й дало назву битві – «битва оселедців». Якби артобстріл продовжився, результат був би один: поразка англійців. Був би створений прецедент в історії воєн, коли перемоги було б досягнуто завдяки діям лише однієї артилерії.

Однак далася взнаки недисциплінованість атакуючих. Командир шотландців Д.Стюарт наказав своїм солдатам атакувати англійців до того як артилерія остаточно знищить табір. Шотландці потрапили під згубний вогонь англійських лучників і зазнали важких втрат. Французькі латники, що слідом за шотландцями кинулися в кавалерійську атаку, налетіли на загострені жердини, виставлені англійцями перед табором – їх атака теж була безрезультатною.

Користуючись із замішання противника, Фастольф перейшов у контратаку. Він наказав своїм вершникам осідлати коней, і дві шеренги кавалеристів кинулися на противника і зумовили цією атакою перемогу. Франко-шотландська армія була розсіяна. 

Сер Джон Фастольф з тріумфом доставив армії необхідні запаси продовольства і повернувся в Париж за новими запасами. Перемога під Рувре збільшила шанси англійців на успішне завершення Луарської кампанії і війни в цілому. 

Французи, в свою чергу, були дуже пригнічені цією поразкою, надії на зняття облоги Орлеану вже майже не залишилося, багато хто вже був готовий капітулювати.

Але сталося незбагненне і непередбачуване: до обложеного міста наближалася інша армія порятунку. І на чолі цієї армії йшла Діва...